ВІДВОРО́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВОРОЖИ́ТИ, ожу́, о́жиш, док., перех. Ворожінням відвертати від когось нещастя, лихо. — Біжи, Ватю, до ворожки, до баби Чупринихи, — нехай одворожить оте лихо. (Н.-Лев., IV, 1956, 94).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 567.