ВІДГУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок.. ВІДГУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех., розм. 1. тільки док. Провести певний час, не працюючи, відпочиваючи. Відгуляти відпустку; // Погулявши в молоді роки, перестати гуляти. [Палажка:] Гуляй уже ти, молода; а я своє одгуляла (Мирний, V, 1955, 223).
2. тільки док. Провести свято, весілля і т. ін.; відсвяткувати. Святки відгуляли… а дощику ніхто й крапелинки не бачив (Кв.-Осн., II, 1956, 123); — Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни — уже давно б твоє весілля відгуляли… (Стельмах, Хліб.., 1959, 62).
3. Використовувати відгул (див. відгу́л2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 574.