ВІДДА́ЛИНА, и, ж., поет. Те саме, що доли́на. Нехай летить до всіх віддалин Наш клич, як гасло світове (Рад. Укр., 16.III 1952, 4); Бій іде, і гроза доліта до найдальших віддалин (Перв., II, 1948, 95).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.