ВІДДАЛІ́, присл., рідко. Те саме, що віддалі́к. Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі (Сам., І, 1958, 171); Оддалі стоїть [панна], з Любов’ю не вітається, бо не знайома (Л. Укр., II, 1951, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 577.