ВІДДИХА́ННЯ, я, с. 1. рідко. Дія за знач. віддиха́ти 2. Ах, та тюремна служба!..Вічне віддихання важкою, затроєною атмосферою тюрми (Фр., II, 1950, 272).
2. заст. Відпочинок. Пішов в темний лужок на оддихання (Чуб., V, 1874, 773).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 580.