ВІ́ДДІЛ, у, ч. 1. Одна з частин чого-небудь цілого, на які воно поділяється або його поділяють за певними ознаками. Тіло комах поділяється на три відділи: голову, груди і черевце (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 6); Робота вищих відділів центральної нервової системи з давніх-давен привертає увагу дослідників (Наука.., 5, 1959, 25).
2. Частина установи або підприємства. Етнографічний відділ в Інституті мистецтвознавства, фольклору і етнографії А кадемії наук УРСР почав свою роботу у 1944 р. (Рильський, III, 1956, 164); Директор повернувся до завідувача відділу капітального будівництва (Шовк., Інженери, 1956, 54); // Про склад співробітників частини установи, підприємства. Відбудеться засідання відділу; // Факультет або частина факультету вищого навчального закладу. Відділ української мови та літератури філологічного факультету; // Установа, що самостійно відає певними питаннями, але входить до складу іншої, більшої установи. Йому доручено організувати відділ охорони здоров’я (Ле, Міжгір’я, 1953, 24); Чепіга взяв трубку, покрутив ручку, попросив відділ освіти (Коп., Вибр., 1953, 321).
3. Частина приміщення, що має певне призначення. Роздивляюсь навколо — пасажирів багато.. З-за синього диму, в сусіднім одділі блищить на сонці золотисте жіноче волосся (Коцюб., II, 1955, 269); Вода ринула крізь пробоїни в трюм, у машинний відділ (Донч., III, 1956, 223).
4. Частина журналу або газети, присвячена одному колу питань, одній темі. О. Сава передивлявся тільки єдиний журнал.., та й то не все читав, а тільки той відділ, де писалось про награди [нагороди] (Н.-Лев., IV, 1956, 73); О. Василь насамперед розгортав одділ хроніки (Коцюб., І, 1955, 321); Чи не найбільшою популярністю серед читачів користувався інформаційний відділ газети (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 28).
5. Самостійна частина якогось вечора, концерту, вистави. [Саня:] Сі [літературні] вечори тільки й цікаві для самих учасників. Насилу вирвалась після першого відділу (Л. Укр., II, 1951, 32); Андрій прийшов до палацу культури тільки перед початком другого відділу концерту (Гур., Життя.., 1954, 255).
6. діал. Загін. — Дозволь мені з десятитисячним відділом [монголів] іти тухольським шляхом (Фр., VI, 1951, 71).
ВІДДІ́Л, у, ч., заст. Частина виділеного майна, господарства тощо. — Купимо ми грунту, хату у садочку; Житимем в одділі, наче у райочку! (Щог., Поезії, 1958, 228); Старший син, швець, уже й одружився, і на одділ пішов (Барв., Опов.., 1902, 487).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 580.