ВІДДІ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відділи́ти 1, 2, 4. Кухня була аж на другому краї дому, відділена від горниць довгим коридором (Мирний, IV, 1955, 346); Нарешті жінка хитнулась, одділена од дитини (Коцюб., II, 1955, 380); У нього був один син, уже давно жонатий і відділений (Фр., IV, 1950, 400).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 580.