ВІДЕ́РНИК, а, ч. 1. Той, хто робить відра. — Відерниками хочуть нас поробити, — похмуро вимовив Інтелігент (Мик., II, 1957, 474).
2. Горщик, чавун, який має місткість відра. Купила собі горщик-відерник (Сл. Гр.).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 582.