ВІДКАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм., рідко. Сильно побити, покалічивши. Знівечив чоловіка (одкатував) (Номис, 1864, № 4023).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.