ВІДКАШЛЯНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до відка́шлюватися 1. Відкашлянувсь Антосьо раз і другий голосно та й потяг на тік (Свидн., Люборацькі, 1955, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.