ВІДКВІТУВА́ТИ, у́є і ВІДКВІ́ТНУТИ, не; мин. ч. відкві́тнув, тла, ло; док. Закінчити, перестати квітувати. Вже давно жито відквітувало (Збан., Єдина, 1959, 7); В гаїв зеленій глушині уже конвалії одквітли… (Сос., Близька далина, 1960, 76); * Образно. Вже третє літечко твоє [дочки] Одквітло, одлетіло (Нагн., Вибр., 1957, 241).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.