ВІ́ДКИ, присл., діал. Звідки. Після страшенного зворушення я.. не знав, де я, що зо мною діється й відки я тут узявся (Фр., II, 1950, 63); — Відки Зоня знає, з якої вона хати? (Л. Укр., III, 1952, 654).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.