ВІ́ДКИД, у, ч., діал. 1. Схил (гори і т. ін.). Сіла.. на одкиді скелі (Н.-Лев., І, 1956, 180).
2. Віддзеркалення. Дарма брати ходять понад берегами, — у бистрих нуртах нічого не видно, опріч одкиду неба ясного, гаїв та шпилів (Вовчок, І, 1955, 326).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 589.