ВІДКЛА́ДЕНИЙ, а, е. І.Дієпр. пас. мин. ч. до відкла́сти. Каминецький вийняв з шухляди стола.. наперед відкладену книгу, простягнув її Бронкові (Вільде, Сестри.., 1958, 231); Учора відбулося догравання відкладених партій (Веч. Київ, 14.I 1961, 3).
2. Який відклався (в 1 знач.) Де вже утворилась нормальна кістка, вона під впливом хвороби знову втрачає частину відкладених у ній солей і розм’якшується (Хвор. дит. віку, 1955, 123).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 591.