ВІДКОПИ́ЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДКОПИ́ЛИТИСЯ, иться, док., розм. Випинатися (про губи). — А ми то знаємо її [пані] натуру, якщо в неї губа відкопилюється, то буде всім горе (Кочура, Зол. грамота, 1960, 102); У нього.. відкопилилися губи (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 18).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 594.