ВІДКОРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкоркува́ти, // у знач. прикм. До шатра зайшла стара Земфіра. Принесла відкорковану пляшку, склянку і у великій череп’яній мисці смажену картоплю (Ткач, Арена, 1960, 50).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 594.