ВІДКО́ТНИЦЯ, і, ж. Жін. до відко́тник. От вона вперше стала відкатницею на естакаді. Кліть подає, вагончики з глибини, а Катря мерщій відкочує їх на лінію, щоб висипати руду (Гур., Осок. Друзі, 1946, 119).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 594.