ВІДЛІ́ПЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ВІДЛІПИ́ТИСЯ, і́питься; мн. відліпля́ться; док. Відокремлюватися, відпадати (про що-небудь приліплене або прилипле); відклеюватися. Ластівки завжди дивують його своїм інженерним умінням, — тож треба зуміти так зробити, щоб гніздо не відліпилось від жмуття проводів, не впало (Гончар, Тронка, 1963, 40); * Образно. — Ей, люди! — крикнув Арпад по-угорськи, — може, хтось вийде до нас? Кілька облич одліпилось од вікон (Перв., Материн.. хліб, 1960, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 601.