ВІДЛІ́Т, льо́ту і ле́ту, ч. Дія за знач. відлеті́ти 1. Коли ці птахи [чайки] летять далеко в море-буде тиха, ясна погода, а поквапливий їх відліт з моря віщує бурю (Наука.., 7, 1956, 24); Позлітавшися у зграї, різне птаство молоде в крилах сили набирає і відльоту в вирій жде (Забіла, Промені, 1951, 140).
◊ На відльо́ті — збоку, осторонь. Був на одльоті хуторок (Котл., І, 1952, 180).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 601.