ВІДМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДМОГТИ́, о́жу, о́жеш; мин. ч. відмі́г, могла́, ло́; док., перех., розм., рідко. Відбирати, віднімати. Почав пан хату одмагати: десь прикупив сім’ю людей, то треба було хати (Вовчок, І, 1955, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 604.