ВІДМО́ВЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. відмо́вити 1, 4 і відмо́витися 1, 3. Софія пригадала невелику кімнатку поблизу фронту, зустріч і розмову з Яковом, його образливе відмовлення (Шиян, Гроза.., 1956, 221); Треба добитися цілковитого відмовлення партійних органів від дріб’язкової опіки, від підміни собою профспілок і тим полегшити партії можливість через профспілки повніше й краще керувати робітничою масою (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 286).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 608.