ВІДМО́КА, и, ж., діал. Луг, у якому намочується білизна для прання. Мотря стала оджитать сорочки з відмоки (Н.-Лев., II, 1956, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 609.