ВІДПИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВІДПИ́ТИСЯ, відіп’ю́ся, відіп’є́шся, док. 1. тільки док. Напитися досхочу. Знайшли воду, не відіп’ються; тяжко вже їм і дихати (Кв.-Осн., II, 1956, 412).
2. чим, на чому, розм. Поправлятися, довго п’ючи що-небудь.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 617.