ВІДПЛИ́В, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. відплива́ти й відпливти́ 1, 3. Потік шумів, мов перемагав одну перепону за другою, а коло лежачої деревини розпінився, неначе хотів її тим до відпливу присилувати (Коб., III, 1956, 254); У кого солодко не защемить У грудях серце, як гудок протяжний Подасть відпливу гасло? (Рильський, І, 1956, 428).
2. Періодичне (двічі на добу) пониження рівня води в океанах і відкритих морях; протилежне приплив. Ми з бонзою щасливо вискочили, користуючись хвилиною відпливу, так що й ніг не замочили (Коцюб., III, 1956, 157); Людина поставить собі на службу силу тяжіння Місяця, яка викликає припливи й відпливи світового океану (Наука.., 12, 1961, 22).
3. перен. Послаблення якогось процесу, дії, руху, що чергуються з їх піднесенням. Припливи й відпливи в революційному русі; // Масовий відхід кого-небудь. Відплив комунарів через тиждень припинився.. Комуна запрацювала всіма силами (Ірчан, II, 1958, 417); Припливи і відпливи робочої сили лихоманить будови (Рад. Укр., 6.ІІІ 1963, 2); // Зменшення чого-небудь. Ми вже бачили, що постійні коливання розмірів товарного обігу, коливання цін і швидкості обігу пов’язані з безперервними відпливами і припливами циркулюючої маси грошей (Маркс, Капітал, т. І, кн. I, 1952, 137).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 619.