ВІДПО́РНИЙ, а, е, рідко. Здатний чинити опір, дати відсіч. Чому я плачу? Що на таке життя родилася? Адже і в мені повинна бути якась відпорна сила, а чому я піддаюся? (Коб., 1, 1956, 194); Де говорять горна — там вона відпорна — вільної Країни Рад сила непоборна! (Тич., І, 1946, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.