ВІДПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДПОРО́ТИ, орю́, о́реш, док.. перех. Розрізуючи або розриваючи нитки по шву, відокремлювати щось пришите. Погиба.. обережно вивертає край халяви, ножем відпорює чорний від поту піднаряд і витягає якісь прим’яті папери (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 62); Він.. мовчки відпоров підкладку і подав Силонові маленького листа (Цюпа, Назустріч.., 1958, 361).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 622.