ВІДПРА́ВА, и, ж. 1. Церковна служба. В великій лаврській церкві йшла одправа (Н.-Лев., II, 1956, 332); І знов у неділю, коли в церкві відходила пізня відправа, з’явилися у Сивері непрохані гості (Тулуб, Людолови, І, 1957, 44).
2. діал. Відповідь. Леон прикусив губи на ті слова, — Германова різка відправа вколола його дуже (Фр., V, 1951, 430).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 623.