ВІДПУСКА́ТИСЯ, а́ється, недок. Пас. до відпуска́ти 1-4, 6, 9, 10. Відпускаються з смика Докучай і Бандит [собаки]. — Ну, хлопчики, вперед! Ні пера ні пуху! (Вишня, II, 1956, 125); В наказі коменданта повідомлялося: "Вода відпускається по спеціальних картках за плату" (Кучер, Чорноморці, 1956, 154); Інколи загартована сталь відпускається без повторного нагрівання (Практ. з машинозн., 1957, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 625.