ВІДРА́ДОНЬКА, и, ж., нар.-поет. Пестл. до відра́да. — Нема мені ні щастенька, ні одрадоньки і ніякої втіхи!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 331); Є і в моїй душі сумні пісеньки, а нема відрадоньки в ній (У. Кравч., Вибр., 1958, 249).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 626.