ВІДСВІ́ЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. відсвіжи́ти. — Ти поралася нині до полудня зі мною в господарці, потребуєш тепер відсвіження (Коб., III, 1956, 176); Прагнення поета до свіжого непритертого епітета переростає в тенденцію, властиву творчо-поетичній манері М. Рильського, — як один з прийомів оновлення, відсвіження мовно-художніх засобів і боротьби з мовним штампом (Рад. літ-во, 3, 1965, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 635.