ВІДСЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш і ВІДСЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСЕЛИ́ТИ, елю́, е́лиш, док., перех. Переселяти когось в інше місце, відділивши від тих, з ким він жив раніше. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді (Сл. Гр.); — Я вас одселю звідсіль геть, отуди над став! — репетувала Онися (Н.-Лев.. III, 1956, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 636.