ВІДСЛО́НЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відслони́ти й відслони́тися; відкриття. В означеній годині розпочався обряд відслонення пам’ятника (Кобр., Вибр., 1954, 186); Характер відслонення кристалічних порід і вплив їх на особливості краєвидів особливо яскраво виступають у басейні Південного Бугу і його лівих приток (Геол. Укр., 1959, 174).
2. геол. Гірська порода, що вийшла на поверхню грунту. Відслонення цінні тим, що в них можна відшукати виходи назовні корінних порід, звичайно схованих під покровом грунту (В дорогу, 1953, 146).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 638.