ВІДСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВІДСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. відста́влять; док., перех. 1. Переміщуючи, ставити на певній віддалі від кого-, чого-небудь; переносити в інше місце. Відставляй муку готову. Зерно сип на камінь знову (Щог., Поезії, 1958, 196); Мерщій кинулась Харитя до печі, відставила горщик, доглянула страву (Коцюб., І, 1955, 15); Він допив прохололий чай і відставив склянку (Головко, II, 1957, 449); // Відводити вбік, випинати (ногу, палець тощо). Вуси лізли йому в рот.. Він одгрібав їх пальцями, роззявляючи рота і одставляючи то верхню, то спідню губу (Н.-Лев., 1955, 51); Парубок трудящий.. Він не хвастик і ноги не одставляє, як оті багатирі роблять (Барв., Опов.., 1902, 510); Вийшовши на вулицю, Докія відставила руку, Юрко підхопив її і повів на панель (Чорн., Визвол. земля, 1959, 228).
2. заст. Звільняти зі служби. Старого старшого, де служив Гриць, обставляють (Мирний, III, 1954, 188); Він [М. Ломоносов) з прекрасною гордістю заявляв, що університет можна відставити від нього, а не його від університету (Рильський, III, 1956, 9).
3. діал. Доставляти, відправляти. — Є острий (гострий] наказ усяких бунтівників ловити, в’язати і відставляти до циркулу [округу] (Фр., III, 1950, 295).
4. тільки док., в інфін,, також без додатка. Уживається як команда для припинення розпочатої раніше дії, скасування попереднього наказу. Вивели були [машину] з тунелю для демонтажу.. Мацієвський гукнув до механіків: — Відставити! Машина лишається тут! (Ле, Міжгір’я, 1953, 150).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 641.