ВІДСТОРОНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і ВІДСТОРО́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДСТОРОНИ́ТИСЯ, оню́ся, о́нишся, док., рідко. 1. Відходити, відхилятися від кого-, чого-небудь. Софії здалося, що він побачив її, і вона, сама не знаючи чого, відсторонилася од вікна (Шиян, Гроза.., 1956, 225).
2. перен. Переставати займатися якоюсь справою, діяльністю. Вигадувати "нові спонукальні мотиви для повстання" в епоху повстань.. — значить навмисне замикатися в свою шкаралупу і відсторонятися від руху (Ленін, 9, 1949, 325).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 642.