ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., ВІДСТРІ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Кулею або снарядом відбивати частину від цілого. Він корки панночкам одстрілював з пістоля Од черевиків (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 144).
ВІДСТРІ́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., ВІДСТРІЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док. 1. перех. Полюючи, забивати певну кількість дичини. Мисливські організації не встигають відстрілювати щорічний їх [лисиць] приплід (Звірі.. Карпат.., 1952, 30); Київські мисливці відстріляли багато лисиць, зайців (Веч. Київ, 16. II 1957, 4).
2. тільки док., неперех. Те саме, що відстріля́тися 1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 643.