ВІДСТУКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. Підсил. до відсту́кати 2. Друкарка відстукотіла; // Стукочучи, проїхати, пройти по чомусь. Машина відстукотіла через міст по слабо прибитих дошках (Петльов., Хотинці, 1949, 117).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 644.