ВІДСТУПА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до відступа́ти 2. З тугою, острахом і надією в очах дивилася вона вслід відступаючій частині… (Коз., Сальвія, 1956, 87).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 645.