ВІДСУ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відсуди́ти 1. Наскочили на розламані сани, на яких під снігом і шубою уже бачив потойбічні видіння їхній пан. Може, йому ввижалося святе небо, а може, й уся грішна земля, захоплена його дідами і відсуджена ним у лісовиків (Стельмах, І, 1962, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 646.