ВІДТА́К, присл. Після чого-небудь; потім, далі. Ще з рік [Іван] так походив, а відтак оженився (Коцюб., II, 1955, 332); Зупинився [жандарм] перед самою печерою.., а відтак раптом пхнув колоду багнетом (Фр., II, 1950, 29); Було жаль покидати домну, покидати в останні тижні, коли вона ось-ось стане на сушіння, а відтак хлюпне перший чавун (Гур., Друзі.., 1959, 186).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 647.