ВІ́ДТИ, присл., розм. Те саме, що зві́дти. Бодай туди не дійшло і відти не прийшло! (Номис, 1864, № 3677); Щодня надвечір ходила Султанівна чарівнича Туди й відти до криниці (Граб., І, 1959, 251).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 648.