ВІДТИ́НОК, нка, ч. Частина чого-небудь, вимірюваного в просторі або часі; відрізок. Полковник.. знав, що ця ділянка є лише коротким відтинком дев’яностокілометрової смуги наступу (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 296); Ось чому я розглядаю кінематографію як мистецтво короткочасного удару. Сила впливу, сила удару концентрується на невеликому відтинку часу (Довж., III, 1960, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 648.