ВІДТО́ДІ, присл. З того часу, з тієї пори. Олександра вступила у Петрову хату, котра відтоді мала бути й її хатою (Коцюб., І, 1955, 67); Під осінь мене дали до школи, і відтоді я вже ніколи не бачив злісного Сидора (Фр., IV, 1950, 467); Відтоді кожен міг Дениса слід пізнати, Коли із блешнею пройшов він по ставу (Рильський, Поеми, 1957, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 650.