ВІДУМЕ́РЩИНА, и, ж., заст. Майнова спадщина після померлих. Він також думав, що мусить заслужити відумерщину для пасербів доброю згадкою про небіжчика (Март., Тв., 1954, 373); Володимир приймав їх [варягів] у склад свого боярства, забезпечував їм хліб на випадок недуги, а нащадкам відумерщину по батькові до смерті (Оп., Іду.., 1958, 252); Феодалові.. ішла так звана відумерщина, тобто майно померлих селян (Іст. УРСР, І, 1953, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 653.