ВІДУСІ́ЛЬ, присл. Те саме, що звідусі́ль. З усіх місць, та аж із Водолаги, аж туди чутка про Галочку прийшла, відусіль засилали старостів (Кв.-Осн., II, 1956, 313); Бурно встали хвилі. Відусіль течуть… (Граб., І, 1959, 85).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 653.