ВІДЦІ́ДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відціди́ти. Ставить тоді господиня.. редьку, цикорій і сир, а з сиром одцідженим поряд — Яйця, що в попелі злегка спекла для гостей подорожніх (Зеров, Вибр., 1966, 326); // у знач. прикм. Відварені і відціджені варениці змішують із злегка підсмаженою на маслі цибулею (Укр. страви, 1957, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 658.