ВІДЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДЦІДИ́ТИ, іджу́, і́диш, док., перех. Проціджуючи, відокремлювати що-небудь тверде від рідини; зливати рідину. Полуниці промивають.., пересипають цукром.., потім відкидають на сито або друшляк і відціджують сік (Укр. страви, 1957, 250); Незабаром і вареники поспіли. Балашиха одцідила їх на друшляк і подала на стіл (Н.-Лев., II, 1956, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 658.