ВІДЧАЙДУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. відчайду́шний 1, 3. Мужній спокій при небезпеці, завзяття, одчайдушність, героїзм.. — такими рисами наділені образи козаків (Іст. укр. літ., І, 1954, 157).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 659.