ВІДЧАЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що відчаю́га. — Якщо в твоїй крові.. є хоч крапля заячої — тікай од печі. Сталевар — це одчаяка (Рудь, Гомін.., 1959, 100); Його не вважали, ні відчаякою, ні боягузом. Він був скромний собі трудівник війни, сумлінний, завжди урівноважений (Гончар, III, 1959, 374).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 660.