ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. також із спол. як, що та ін. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Коцюб., І, 1955, 246); Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (Чорн., Визвол. земля, 1950, 106); Як же ті віжки на спинах відчули розбурхані коні. Кидатись стали туди і сюди (Зеров, Вибр., 1966, 317); * Образно. На солонцях рослини майже завжди відчувають гостру нестачу води (Наука.., 11, 1956, 24); // неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. Потрібний був довгий шлях розвитку живої природи, щоб прийти до матерії, яка відчуває і мислить (Психол., 1956, 3).
2. Переживати якесь почуття. Чим глибше в степ, — хмурнішають криничани, гостріше відчувають свою бездомність (Гончар, Таврія.., 1957, 16); Хлопці не відчули особливого страху, бачачи труп (Фр., VI, 1951, 198); Я відчув щастя, я відчув гордість за свій народ (Рильський, III, 1956, 27); // у сполуч. із сл. себе. Почуватися. Маючи таких сусідів, криничани одразу відчули себе в Каховці певніше (Гончар, Таврія.., 1957, 40); Людина відчуває себе господарем всієї радянської землі, а не одного якогось її клаптика (Іст. укр. літ., II, 1956, 189).
◊ Не відчува́ти під собо́ю землі́ (ніг) — те саме, що Не чу́ти під собо́ю землі́ (ніг) (див. чу́ти). Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (Голов., Тополя.., 1965, 446); Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (Панч, Вибр., 1947, 135).
3. також із спол. як, що та ін. Сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь. [Острожин:] Літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Л. Укр., II, 1951, 52); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Вони.. так нічого одне одному не сказали, тільки відчули, що полюбились навіки (Скл., Святослав, 1959, 49); // Чуттям угадувати; здогадуватися. Ілько не знав нічого. Відчував, що задумали щось лихе, що всі були стурбовані (Головко, II, 1957, 140); Мабуть, відчувши його думки, Катерина замислено, вдумливо сказала: — Ольга вас любить (Коп., Лейтенанти, 1947, 135).
4. також із спол. як, що та ін. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Март., Тв., 1954, 112); З її плачу він відчув, що всяка розрада тут марна (Л. Укр., III, 1952, 590); Він мав великий досвід роботи в експедиціях і відразу відчув, що тут щось не те (Дмит., Розлука, 1957, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 662.