Що oзначає слово - "відчувати"



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ВІДЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВІДЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. також із спол. як, що та ін. Сприймати органами чуття. Кожен раз, коли сокира рубнула по виноградному корені або тріснула галузка, Замфір відчував біль у голові та серці (Коцюб., І, 1955, 246); Приємно відчувати запах прілого листя і соснової смоли (Чорн., Визвол. земля, 1950, 106); Як же ті віжки на спинах відчули розбурхані коні. Кидатись стали туди і сюди (Зеров, Вибр., 1966, 317); * Образно. На солонцях рослини майже завжди відчувають гостру нестачу води (Наука.., 11, 1956, 24); // неперех. Мати здатність сприймати щось, реагувати на щось. Потрібний був довгий шлях розвитку живої природи, щоб прийти до матерії, яка відчуває і мислить (Психол., 1956, 3).

2. Переживати якесь почуття. Чим глибше в степ, — хмурнішають криничани, гостріше відчувають свою бездомність (Гончар, Таврія.., 1957, 16); Хлопці не відчули особливого страху, бачачи труп (Фр., VI, 1951, 198); Я відчув щастя, я відчув гордість за свій народ (Рильський, III, 1956, 27); // у сполуч. із сл. себе. Почуватися. Маючи таких сусідів, криничани одразу відчули себе в Каховці певніше (Гончар, Таврія.., 1957, 40); Людина відчуває себе господарем всієї радянської землі, а не одного якогось її клаптика (Іст. укр. літ., II, 1956, 189).

Не відчува́ти під собо́ю землі́ (ніг) — те саме, що Не чу́ти під собо́ю землі́ (ніг) (див. чу́ти). Штукаренко йшов, але ніг під собою не відчував (Голов., Тополя.., 1965, 446); Ілько ступав за батьком, не відчуваючи під собою землі (Панч, Вибр., 1947, 135).

3. також із спол. як, що та ін. Сприймати інтуїцією, чуттям що-небудь. [Острожин:] Літератор наших часів мусить відчувати на собі всі підвищення і пониження температури громадського організму (Л. Укр., II, 1951, 52); Матроси не бачили берегів, але відчували їх близькість (Кучер, Чорноморці, 1956, 49); Вони.. так нічого одне одному не сказали, тільки відчули, що полюбились навіки (Скл., Святослав, 1959, 49); // Чуттям угадувати; здогадуватися. Ілько не знав нічого. Відчував, що задумали щось лихе, що всі були стурбовані (Головко, II, 1957, 140); Мабуть, відчувши його думки, Катерина замислено, вдумливо сказала: — Ольга вас любить (Коп., Лейтенанти, 1947, 135).

4. також із спол. як, що та ін. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. Вони обоє відчували однаково, що Семениха не втерпить та й стане йому дорікати (Март., Тв., 1954, 112); З її плачу він відчув, що всяка розрада тут марна (Л. Укр., III, 1952, 590); Він мав великий досвід роботи в експедиціях і відразу відчув, що тут щось не те (Дмит., Розлука, 1957, 195).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 662.