ВІДШМАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., чого і від чого, розм. Відрізати, відірвати частину чого-небудь. Отець Єремія таки не втерпів: одшматував прездоровий шматок поросятини (Н.-Лев., III, 1956, 378); Вона.. одшматувала довгий пас з своєї підтички (Коцюб., І, 1955, 357); Він відшматував білу смугу [прапора] і пояснив: — Вона означає віру, релігію, а ми проти неї (Минко, Моя Минківка, 1962, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 1. — С. 665.